Так, було проведено найбільш жорстку серед країн Балтії судову реформу та реформу державної служби. Звільнили більшість “старих” суддів та чиновників у магістратах на нових людей, яких підготували до служби буквально впродовж кількох місяців. Це стало можливим зокрема завдяки реформі державного устрою, коли від домінування виконавчої влади перейшли до моделі західноєвропейського зразка (за німецьким типом), де головну роль відігравали договірні відносини, дотримання закону та незалежні і професійні суди. Цікаво те, що на початковому етапі реформи «стара» радянська правова система була відмінена і на час проведення реформи країна кілька років жила за довоєнними законами Республіки Естонія зарзка 1918 – 1940 років, що діяли в країні до її окупації Радянським Союзом. Саме цей «різкий злам» однієї системи та перехід на іншу, а також величезний запит у суспільстві на «очищення влади від радянських кадрів” (Реформи Лаара здійснювались під лозунгом plats puhtaks! (звільнимо місце!) став визначальним антикорупційним заходом.

Март ЛаарФото: www.president.ee Март Лаар
Ці зміни значною мірою стали можливими саме через політичну волю: нова політична еліта була непов’язана корупційними зв’язками зі старою. Допомогли і “супровідні” реформи, які також сприяли викоріненню корупції. По-перше, - податкова: вперше в Східній Європі тут запровадили пропорційне оподаткування (однакову ставку податку на прибуток для всіх рівнів доходу) та значно спростили адміністрування податків (що пізніше стало дуже популярним в регіоні), що стало досить сильним економічним стимулом для зменшення тіньових операцій, ухилення, а отже і корупції в державних органах.

По-друге, перехід від дозвільної моделі регулювання діяльності бізнес-агентів (радянського зразка, де повноваження чиновника є майже необмеженими з точки зору видачі дозволів на певний вид діяльності) до повідомчо-контрольної (коли більшість дозволів видається за принципом «мовчазної» згоди, а контролюючі функції чиновників чітко і вичерпно визначені в законодавстві).

Першою була затверджена урядова антикорупційна стратегія у 2002 році, яка запроваджувала механізм взаємодії урядових установ та громадськості при проведенні антикорупційних розслідувань, а також пропагувала нетерпимість до корупції в суспільстві. При МВС було створено Орган з координації антикорупційної стратегії. Відразу ж після виборів 2005 року - спеціальний орган по боротьбі з корупцією – Центральне антикорупційне бюро, що отримало фактично правоохоронні повноваження. Цей орган почав працювати з червня 2006 року, після того як його укомплектували першими 500 офіцерами та Головою, які мали високу зарплатню. Станом на 2013 рік в Бюро працювало 870 співробітників у центральному офісі та в 11 регіональних представництвах. Усі вони проходили конкурс та тест на детекторі брехні. Бюро отримало право на моніторинг не тільки джерел доходів, але і здійснених видатків державних посадових осіб, а також їх власності. За подання неправдивих відомостей чиновикам загрожує кримінальна відповідальність, яка передбачає позбавлення волі строком до 3 років.

Бюро також може провокувати чиновників на отримання хабарів через мережу своїх агентів та інформаторів. Анекдотичними стали провокації агента Бюро «Томека». Його «жертвою» стала депутатка Сейму Беата Савіцька: за винагороду в 20 тис доларів вона нібито обіцяла сприяти приватизації оздоровчого закладу на узбережжі Балтійського моря. І хоча апеляційний суд пізніше виправдав її, після цього скандалу можновладці Польщі стали боятися брати хабарі, у кожній такій пропозиції їм “ввижається” рука Антикорупційного бюро.

Як показує досвід Естонії та Польщі, ефективно боротися з корупцією можна, використовуючи абсолютно різні моделі, від глибинної реформи державного апарату до створення спеціальних структур, які будуть "заганяти" корумпованих чиновників в нові рамки антикорупційної поведінки.