Казочка для "Мрії Марії")
Ішов кіт через глід - у глоді застрягнув.Ні туди,ні сюди - він того не прагнув. Замислився котофєй над смислом ісканій - нема кому пред"явить свїх нарєканій. І нашо ото було всеред глоду лізти? Краще би ото було піти попоїсти. Чого було віддалятись із рідної хати? Яких таких філософій у світі шукати? Уся мисль на полицях у бібліотєкі - бо котові ніц не треба,навіть іпотєкі. Німець каже - ви ковбої. Ковбої-ковбої! Славних раввінів великих внуки-шабесгої. Книжка в сумці,Кант у думці в хорошу погоду..Але нашо то котові всередині глоду? Він застряг в кущі невдобном у дикій природі - і треба би щось зробить із цми при нагоді. Кіт до Господа звертає вусатую пику:" А зроби-но мені,Боже,ласку невелику. З чагарів мене розплутай,відпусти додому - а я тобі обіцяю жити по іному. Їсти більш мишей не буду,бо це непрілічно - хай зжеруть хоч все в господі - мені безразлічно. Буду красти ковбасу,пристращусь до меду,постєпєнно прочитаю всього Кастанеду. Як розвинуся духовно я по експоненті - бюст поставлять на гранітнім мені постамєнті. І на дошці понаписують з качєствєнной мєді,шо мене,як Саровського,кормили мєдвєді. Тоді внутрєнняя сіла архетип наповне - главне міф,а як насправді - ніхто вже не помне. Видивлятимусь мораль у небі імлистом,на дивані полежу,стану гєдоністом." Та напрасно лаяв кіт собствєнні пороки - до проблем тварини Господу немає мороки. Пообдерши хвоста й боки виліз кіт із глоду - та й задумався про власну моральну пригоду. Бог далекий та високий,йому нас не видно - але котячій лічності це дуже обідно. Подивився кіт у поле,на смог понад містом,повернувся до господи і став атеїстом.)
P.S. Можна булоб і поставить якоїсь там крапки,але кіт того не може,бо у нього лапки))
|