Цитата:

---

А те, що справа серйозна, то це бачать всі. Одного разу програвши восени 2004 року, донецькі думають взяти реванш. Чому так кажу - «донецькі»? А ви придивіться до списку на вибори Партії регіонів. Візьмемо перших сто чоловік того переліку. Рівно дві третини представляють Донецьку і Луганську область. Хай вас не обманює нинішня київська адреса реєстрації декого з них. Їх база, коріння, бізнес там, у Донбасі. Якщо відкинути ще чоловік 10-15 з цієї центурії, які на сьогодні нікого не представляють (Карпачова, Чорновіл, Табачник, Стоян, Лукаш, Сівкович etc.), то тоді вплив Донбасу буде ще більший. Тобто це десь коло 80%. Отже, це є не Партія регіонів, а ударний політичний кулак одного лише регіону. З тих 20 чоловік, що залишаються, знов-таки ми можемо говорити про серйозне представлення лише однієї області – Харківської. Ну, може, ще Криму.

Якщо розглянути більш детально цих сто чоловік, то виявляється, що Донецьку область там ми можемо ідентифікувати десь 60-ма людьми. Ось ми і маємо право говорити про цю політичну силу – «донецькі». Те, що при складанні списку не було й мови про якісь професійні засади, говорить одне хоча б те, скільки людей там ангажують футбольну парафію. Це і Ринат Ахметов, це і Сафіулін – голова Професійної футбольної ліги, і Прокопенко – спортивний директор «Шахтаря», і Колоцей – генсек ЗАТ «ФК Шахтар», і Кий – помічник президента того ж таки ЗАТ, і навіть президент футбольного клубу «Шахтар» - Гєллєр. Та з такою кількістю депутатів ми незаперечно маємо виграти світову першість з футболу. Куди тій Бразилії, де якийсь-то Пеле був міністром спорту. Один і не дуже довго.

Придивіться до рекламних роликів пана Януковича і Со. Ми там бачимо п’ятьох чоловік, але двоє з них – не з першої п’ятірки. Це – екс-губернатор Харківщини Євген Кушнарьов, відомий федераст. А крайній ліворуч – Ринат Леонідович. Саме ця постать викликає найбільший інтерес серед всіх інших фігурантів. Знов таки серед тих ста чоловік біля п’ятнадцяти – це люди, що належать до найближчого бізнесового оточення пана Ахметова. Ті футбольні супутники теж входять до цього числа. Адже футбол у даному випадку є іміджевою складовою бізнесу головного «дона».

Якщо розглянути списки інших політичних течій, то майже в кожній з них є чимало бізнесменів. В «Нашій Україні» це Мартиненко, Порошенко, Жванія, Третьяков і ряд інших. Бізнес кожного з них не пов'язаний з бізнесом інших політичних партнерів у блоці. Іноді він навіть перпендикулярний. Або взагалі протилежний. Те ж стосується БЮТу. Там і Васадзе – виробник автомобілів, Хмельницький – «Запоріжсталь», Буряк Сергій – Банкова справа etc. Теж дуже різногалузеві уподобання. До того ж обсяги їх статків обмежуються максимум одною-двома сотнями мільйонів доларів. І це в кращому випадку. На порядок менше, ніж у Рината Леонідовича.

Коли ж ми говоримо про донецький блок, то там є Ахметов і десь далеко на периферії інші. Так, там досить багато директорів підприємств. Але вони майже всі дуже тісно пов’язані з бізнесом Ахметова, або знаходяться під певним його впливом. Це і директор «Азовсталі», і гендиректор ВАТ «Північний ГЗК» в Кривому Розі Олександр Вілкул. І ще ряд інших. Тобто, по суті своїй весь список регіоналів орієнтований на одну людину і його бізнесові інтереси, а саме на Рината Ахметова. Чим це може обернутися для країни? Ми вже мали досвід такої практики, коли все працювало під Павлом Івановичем Лазаренком.

Так, Ахметов не Лазаренко. Це людина дуже системна, організована. Одне з головних його бажань – виробити врешті-решт імперію Ахметова, яка буде працювати за певними правилами, тобто максимально легалізувати її. Над цим буде працювати його фракція. А саме так і буде, бо ми всі розуміємо, що нинішній похід донецьких у владу більш чіткий і прагматичний. Досить гратися і передавати виконавцям справу законодавчого і нормативного забезпечення своїх бізнесових задумів. Тому, якщо Янукович й буде керівником фракції, то досить номінально. Щось на зразок «зицпредседателя Фунта» в ільфпетровських «Рогах і ратицях».

Ось тоді ми і отримаємо Україну у вигляді Італії Берлусконі. Але в дуже погіршеному вигляді. Диктувати всі умови будуть саме представники цього регіону. І влаштують вони Україну на свій кшталт. Так, як треба їм, а не всім нам. Львівським, одеським, тим же таки донбаським. Але звичайним людям, а не тим, хто найближчий до дітища Рината Леонідовича – «Систем Кепітал Менеджмент». Бачите, навіть у назві чується згадка про його організованість і системність. Тоді і будемо ми під менеджментом (сукупність засобів і форм управління) системного капіталу сьомого номеру із списку донецького регіону і околиць.

Саме так і буде. Вся Україна буде такою собі околицею Донбасу. Ну, може, ще Київ якось буде відрізнятись, але не сильно. Щось на зразок Нью-Донецька. Виструнчать нас і поведуть у світле майбутнє. Не наше майбутнє. Для нас воно буде добре забутим минулим. Або, точніше, щось схоже на сьогоднішню Росію. Майже з повним «єдіномислієм». Шаг ліворуч, шаг праворуч – рівнозначно втечі.

---