Доконають армію!
Невдовзі залишаться самі бомжі і алкоголіки!
Вірите, що немає ресурсів?
Ресурсів достатньо - мозку і совісті бракує!
Поясніть хтось мені тупій чому у військовослужбовців ЗСУ умови гірші ніж у худоби в ЄС? Нормально поясніть!
Не тицяючи в синю книжечку 50-х років затверджену сталіним згідно якої на полігоні повинні бути скотські умови, на яку посилаються від полковника і вище, а поясніть нормально враховуючи що ІІІ тисячоліття!
І не треба стандартну відмазку – війна... в Київській області війна? В Львівській? В Миколаївській війна? Нормально поясніть, не треба нам парити про війну на війні в нас кращі умови, бо полковники і генерали в наших бліндажах не з’являються і не заважають створити собі нормальні умови.
І не треба розповідати що грошей немає в країні де сплачується примусовий військовий податок. Красти не треба і використовувати ефективно, поясніть нормально, артилерія вміє рахувати!
Поясніть чому більше року військовослужбовці, котрі рік провоювали не можуть отримати УБД? Реально провоювали, а не на пару днів за УБД приїхали?
Поясніть чому потрібно 60 документів щоб вистріляти 6 мін за місяць. Документів які ніхто ніколи не прочитає. Це не перебільшення реально 59 документів треба надрукувати і роздрукувати (і 5 карт намалювати)! Компами, принтерами, папером не забезпечують і картриджі не заправляють («армію забезпечили всім»)! Поясніть яке мають право вимагати те засобами для здійснення чого не забезпечили? Об'єктивно вистачило б десятка! Раніше їздила на пару днів з одним єдиним папірчиком про заходи безпеки і стріляла 40 мін.
Поясніть навіщо навідника вчити 2 місяці??? Якщо людина геть тупа її ніколи не навчити, а якщо є невеликі ознаки інтелекту вистачить три дні, а потім в підрозділ на злагодження. 2 місяці, чорт забирай, вчити солдат і сержантів які від року до трьох провоювали з мінометом для отримання папірчика без якого тепер не можна стріляти з міномета, після того як три роки стріляли?!. Яка людина не поповнить ряди 93% від цього непрохідного маразму? Єдина користь, мої приїхавши на курси навчили інструктора наводити.

Поясніть це цілеспрямоване знищення армії, чи тупість?

4 місяці голоду на ППД. На чорта стільки сидіти на ППД? Чому не можна годувати на ППД? Хто крім бомжів прийде? Романтики і патріоти в 15-му майже всі закінчились. Є звісно бати з нормальним керівництвом, де о/с комфортно, або з міцним здоровим колективом, але це виключення радше, а не правило.
4 місяці Української паперової армії! Цілий день не продихнути і 2/3 липа і фікція для галочки. Нескінчене тупе безглуздя!
Далі полігони, чи міжнародні навчальні центри, байдуже однакове лайно. 3 місяці, якщо пощастить не 4-5, гнити і вкриватись коростою.
Полігон (збірна з усіх відвіданих мною полігонів, зазвичай не тривалі відвідини - щастило, але цього разу схоже на довго):
- житло – намет, чи пліснявий барак,
- непрохідна муляка навесні та восени,
- 220 - відсутня по книжечці часів сталіна – нєположено, лише 24, або 36 для паскудненького освітлення намета. Розумію якби тягти 220 за 10 км., а тут воно є просто нєположено,
- в машини залили такий непотріб, що не дійшли своїм ходом більше половини, навіть шишарик з новісіньким двигуном (лише перед виїздом поставили, берегли, не навантажували, на залишках старого бензину працював ідеально, на отриманому в дорогу відмовився заводитись взагалі), як ремонтувати (що своїм коштом зрозуміло, як це технічно можливо в умовах полігону і відсутності запчастин в радіусі 50-100 км.?).
- туалет – вуличний сортир з гіркою, що стирчить з дірки,
- вода – відсутня, або крижана і на всіх не вистачило, або замерзла, добре коли є сніг потерти руки і обличчя.
- баня раз на тиждень і йти до неї 2 км. і назад мокрим 2 км. по морозу, а були приколи, що йти до бані 2 км. і кожен несе собі дрова, бо баню тре топити.
Якщо якась падла питає чому не голені – хочеться вбити.

21 століття, туристи мандрують космосом, а ми в центрі Європи миємось раз на тиждень. До казки про ВСІМ ЗАБЕЗПЕЧИЛИ («забезпечувачі» хоч би те що купувати не можливо видали), додали казку СТВОРИМО УМОВИ, побудуємо казарми, так-так стіну вже побудували... мільйони, чи мільярди виділили...
Терпіти не можу коли ниють та безперестану скаржаться, особливо дядьки і нічого не пропонують.
Пропоную, поки щось збудують через 20-30 років, елементарний мінімум щоб зберегти хоча б частину людей:
1. Електрифікувати намети. Мільйони на це не виділиш, бо коштує копійки, отже багато не вкрадеш, але буде можливість зарядити рації, набрати і роздрукувати нафіг не потрібні документи (потрібні виключно щоб не отримати догани), зателефонувати рідним.
2. Забезпечити гарячою водою. Проблема побудувати сарайчик під помивку о/с з будь-якого мотлоху (поруч з наметами стоять напівзруйновані будівлі розібрати і перекласти, або добудувати, можна розбірний з сендвіч панелей і переносити при потребі, якийсь вагончик притягти). Поставити в середину сарайчика великий бак вкрутити в нього тен і ось люди миються!
3. Приганяти періодично копалку (в кожній частині є якщо не екскаватор, то трактор з ковшем) викопати нову траншею, перенести кабінки, засипати стару траншею.
Елементарні речі! Це що дуже складно? Це капець як дорого? На це потрібні роки?
4. З технікою складніше. Совєцький непотріб на якому воюємо потребує перманентного ремонту. В мене було коло 20 ГАЗ-66, перевірено - шишарики їздять виключно на ентузіазмі підрозділу. 2 місяці напівголодний, пригнічений паперовою армією підрозділ вкладав свою енергію, здоров’я (цілий день на морозі, під машинами на бетоні, хоча не складно і не дорого придбати бригаді і за потреби видавати в тимчасове користування теплові гармати) відривав від родин кошти щоб техніка працювала (так частину запчастин видали зі складу, навіть видали новий двигун на один шишарик, так багато чим допомогли волонтери – так-так, ті волонтери які вже не потрібні, бо нас всім забезпечують, але тисячі вклали в техніку з своїх зарплат, які при теперішніх цінах надто малі щоб і за комуналку не підйомну заплатити, бо УБД рік не дають – пільг половина підрозділу не має і родину прогодувати і самому нормально харчуватись).
Так на ентузіазмі попри мороз, голод і брак коштів майже вся техніка нормально рушила з ППД на полігон! І ці суки дають такий бензин що більша частина техніки безнадійно стає. Та гори вона пропадом! Хай стоїть, тягайте як хочете. З мене досить.
Ми втрачаємо людей шаленими темпами. Йдуть найкращі, не шкодуючи і не обертаючись. Приходять, краще б не приходили! Серйозно, мені не треба великий відсоток комплектації, бо вимагають згідно штату, а штат на n% баласт. Хто буде виконувати задачі? Так їх виконуватимуть класні хлопці за себе і алкаша, і косаря, і хронічно хворого (хтось взагалі в курсі що для певних спеціальностей є обмеження по стану здоров'я), і жінку (кількість жінок сильно побільшала, а користь для нашого роду військ переважно нульова). Через скільки часу класний хлопець задовбеться тягти ще одного/одну-двох-трьох..? І хто лишиться? А вимагати будуть як з повноцінного підрозділу!
Люди наше все без них техніка не їздить і міномети не стріляють. Та важлива не лише кількість, а й якість. І якісним людям важливо щоб на них не забивали, інакше вони йдуть! Елементарні умови, не п’ятизірковий готель, елементарні!
Я точно знаю як не схибитись на війні, але не знаю як витримати ППД і полігони, бо ніколи довго там не затримувалась. Через тиждень тактичні навчання. Мені вперше за 3,5 роки пофіг, що техніка не їде – це не моя провина і не мого підрозділу, ми зробили все можливе. Догана дешевше ніж ремонт через чиюсь жадібність. Мені вперше пофіг, що не можу виконати задачу тактичних навчань, скільки можна робити це на ентузіазмі, розриватись самій, витягувати подвійну-потрійну роботу з людей, а потім ще й вигрібати? Так ще й задача яку без спецзасобів не виконати і ані придбати ці спец засоби, ані через волонтерів дістати неможливо.
На попередніх навчаннях моя батарея виконала задачу з нулем штатних водіїв, нулем штатних навідників, 3-4 військовослужбовцями в розрахунку замість 5-ти – виконала бездоганно. І що я отримала на мене кричали півгодини, як могла виїхати на машинах з лисою гумою, посадити не водіїв за кермо, як могла поставити не навідників... і взагалі все не так! На питання, що мала робити, відповідь – написати рапорт! Рапорт, уявляєте, рапорт. Наче я їх не писала і типу це колись допомагало (хіба що від доган). Окупантам напишу рапорт: дійсним доповідаю відправили по вам 480 ОФ.
Все дістало!

То, о чем так долго говорили большевики, свершилось. 152-ые кабанчики производства киевской хунты готовы карать и унижать народы Дамбасса. Кстати, на фоне грязи и говен на полигоне. Лучшая иллюстрация почему нельзя сразу аптечку, плитку под ноги, танк "Оплот", поднаемные, ППД для 50 новых батальонов, новые пайки и новую систему питания, казармы и налет для сотни истребителей. Потому что пуп развяжется и треснет. А нужно еще очень многое сделать, несмотря на то, что многое сделано.

Не кожен статист зможе підрахувати, скільки лекцій, виставок, презентацій і читань було зірвано представниками організацій, які називають себе націоналістами за останній рік. То лекцію про фемінітиви, які ще Дмитро Донцов вживав у власних статтях, заблокують від власного невігластва, то презентацію книги про сталінські репресії на фестивалі не такого вже й незламного духу зірвуть пацанськими погрозами і радіють, як мавпи – список можна продовжувати хоч до Христового пришестя, але все це зайшло на таку глибину абсурду, що навіть Він вже не розсудить.

Вчора у зоні фестивалю Docudays UA, що знаходиться у креативному просторі IZONE, було зірвано лекцію «Права людини: проблема поширення ультраправих рухів в Україні». Група людей на чолі з лідером «Катехону» Юрієм Ноєвим (депутат від партії «Свобода» у Київраді) та лідером Київського осередку «Правого Сектору» Володимиром Загазеєм прийшла трохи освіжити доповіді та проілюструвати власним прикладом, в чому ж полягає небезпека неконтрольованих агресивних людей, зібраних в одну ідеологічну групу. Так би мовити, зі своєї ініціативи виступили у ролі «живої бібліотеки» – досить популярного на фестивалі дійства.

Мистецький простір тісно оточила поліція, але десяткам чоловіків та дівчат вдалось прорватись всередину, позривати плакати, а Юрій Ноєвий навіть спробував прочитати міні-доповідь «Про шкоду гейства в Україні». Можна було б поставити крапку на цьому театрі абсурду, якби в одну мить IZONE не розрізало громовим:

«Ми візьмемо до рук зброю! І не будемо приходити зривати ці збіговиська просто промовами. Ми будемо по вам стріляти! Ми звідси не підемо, поки ви нас не почуєте. Це наша земля!»

Що було далі? А нічого! Нічогісінько! Один із лідерів відомої силової організації Володимир Загазей перед купою поліції та свідків, на десятки камер пригрозив громадянам України масовими вбивствами і спокійно залишив межі арт-простору. З історії та розповідей репресованих рідних я пам’ятаю, що масовими вбивствами українцям погрожували не один раз: це були сепаратисти, НКВД-исти, фашисти, царська поліція врешті решт. Але українець може погрожувати українцю тільки в одному випадку – якщо хтось із них зрадив інтереси своєї держави і з потом на чолі працює на дестабілізацію всередині країни. Прийти на спільну, вільну для кожного територію і заявити про власність на неї? А це вже нагадує відомий анекдот про зайду, який повісив на стіну свої лапті і виганяє з хати господаря.

Кількість повідомлень про зірвані акції зашкалює і поволі перетворюється на білий шум. Але у цій конкретній ситуації спрацьовує проста, нещадна логіка: якщо поруч із тобою (я про Ноєвого і Загазея, які дозволили собі погрожувати людям) стоїть поліція, і у тебе з поліцією чи його начальством є спільні інтереси, боятись нічого – погрожуй, ламай, бий. Після подій у IZONE з’явились свідчення потерпілого, який стверджує, що з місця проведення лекції його «вели» до метро четверо невідомих чоловіків, напали зі спини, залили обличчя перцевим балоном і благородно покоцали ногами. Все дозволено, все можна, поки є «криша» і ти тримаєшся точно окресленої сфери інтересів. До цієї сфери інтересів завжди входять влада та гроші, але майже ніколи – закон і безпека пересічних громадян. Плювати на пересічних громадян, берегині ще понароджують.

Для паралелі, члени «Золотого світанку» – популярної, хоч і неоднозначної грецької партії, погляди якої дуже схожі на погляди наших героїв, теж неодноразово порушували порядок. Але є суттєва різниця – вони за це поплатилися згідно з чинним законодавством. Договорняки договорняками, куми кумами, та навіть попри шалену підтримку серед правохоронців – закон є закон, і його треба дотримуватись. Про нашу країну такого, на жаль, не скажеш.

Я часто думаю, якою в уяві Ноєвого, Загазея, а також їх прихильників постає рівність, що проти неї вони готові іти ледь не хрестовими походами? Вона схожа на монстра під ліжком? Чи на натовп незнайомих мужиків, які гопають в темному переході? Чи як подарунок на новий рік, коли мама усім презентує щось добре і хороше, але однакове, а ти починаєш ревом ревти, бо простого подарунка недостатньо. Просто подарунок це принизливо – треба, аби було більше, краще, ніж у всіх інших. Бо чим же іще домінувати?

Я очень много общался с местными в Ширике, Марике. У меня такая работа, и такая натура - как только я попадаю в новое место, я начинаю осматривать людей.

У них перезагрузка системы и обновление программ. Они говорят «ебать, шо мы накоили, а вы куда смотрели, хунты, чо вы нам сразу по голове не дали? » И как только я вижу хотя бы какое-то просветление, мне самому становится светлее. Потому что если полностью снести программу «Долбоеб» взрослому человеку малореально, то облегчить ее можно. Пусть хотя бы прекратит бакланить и начнет воровать с пользой.

И тогда окажется, что у нас общая польза, и лучше будет не воровать, а делать и продавать. Потому что, грабя супермаркеты, заработать миллион нельзя. Можно только проебать супермаркеты, и потом покупать все на стихийном базаре в два раза дороже.

***

Напротив 21 отделения «Новой Почты» в Марике есть парикмахерская. Там висит табличка - «нетрезвых и с грязной головой не стрижем».

Я говорю шо трезвый, но голова у меня такой чистоты, что надо хлоркой посыпать и керосином смыть. Потому что на базе даже техническая вода в дефиците, а в море мыть нельзя, оно замерзло на два километра от берега. Тетка смотрит на мое камуфло, и говорит — ничего, я сейчас помою. И моет. И спрашивает — как вы там?

Я отвечаю — стараемся. Все будет нормально. Вы не бойтесь. Она утыкается головой в кресло и начинает плакать. И говорит — если что, вы позвоните, мы сами приедем, пострижем. Бесплатно. У вас там есть чем воду нагреть? Кастрюля, дрова?

Есть, говорю, но лучше мы к вам. Нам же тоже надо в город. На людей посмотреть, и вообще в кино сходить. Она — вам височки под ноль, или шестерочку? - Шестерочку. - Извините, я подружку позову, не могу стричь, у меня руки трясутся. Она хороший мастер. Та-а-аня!.. Здесь нашего постричь надо.

Нашего. Наконец-то "нашего", а не "этого".

И уходит. А я сижу, смотрю на себя в зеркало, у меня небритая шея, на шее догтеги, а на голове чалма из полотенца. И понимаю — ради этого и надо воевать.

Чтобы менять софт. С "этих" на "наших".

Друзі, не можу стоять осторонь і не висловить свою думку відносно сьогоднішнього рішення ВРП по судді Ларисі Гольник, оскільки я очікую таке і відносно себе! Я не був публічним доки це не стало єдиним засобом щоб захитити себе! Чому ми вдаємся до цього? Перед тим як показати, весь механізм знищення незалежності судді, я звернувся до правоохоронних органів та до органів суддівського самоврядування. Результат наступний : прокуратура справу закрила, підпал автомобіля яким я користувався взагалі не розслідувався, матеріали щодо двох затриманих біля моєї квартири з міліції зникли і віднайшдися тільки після втручання народного депутата, а рада суддів загальних суддів взагалі не розглядала моє звернення. І в цих умовах, щоб зберегти вже своє життя і здоровя - залишається єдиний спосіб - це публічність. Однак після сьогоднішнього рішення ВРП по Ларисі Гольник стає очевидним, що в нас намагаються і цей спосіб захисту забрати. Замість того, щоб швидко вирішить хоч частково небезпеку яка знаходиться в суді, її ще і притягнули до відповідальності. Уявіть собі суддю яка відмовилась брати хабар і виносити незаконне рішення, повідомила про це правоохоронні органи, за що її матюкають, бють, порушують кримінальні справи, конституційний орган - ВРП притягує до дисциплінарної . відповідальності. Чи є у цих осіб хоч капля совісті та моралі? Скажіть, а ми справді намагаємось стати правовою державою?