Доброї ночі, друзі! В діда в связі с нєкоторими обстоятєльствами карколомно помінявся режим дня, через годину нада срочно уїзжати у важливих справах. Тому дід винуждєн писати цей коментар глибокої ночі. Да, і ізвінітє, шо вчора не міг ніяк добратися до мордокнижки, хотя дуже хотів і судячи з вопросів від небайдужих громадян, діддових коментарів касатєльно вчорашніх рішень верховного шапіто ждали. Січас дід розкаже обо всьом по порядку, вмощуйтеся зручненько. Кохве заварили? Ні? Як же так? Швиденько заварюйте, всідайтеся і читайте уважненько. Ітак, учора, верховне шапіто прийняло сразу нєсколько законов, котрі збурлили общественне мнєніє в Україні і викликали неабиякий международний резонанс. Дід напомнить, про які закони ідьот речь: - об особом статусє некоторих районов Донецькоі і Луганської областєй; - об амністії; - о ратіфікації Угоди про асоціацію з ЄС; - о люстраціі. Дід вчора весь день, а также весь вечір, нє взірая на занятость, вніматєльно ізучав як содєржаніє упом'янутих документів, так і реакцію на них основних ігроков. І прийшов до слєдующого висновку. Ето пока шо лише догадки, бо підтвердження дідової версіії пока шо лише косвенні. Касатєльно перших двох законів, які визвали особенно гостру реакцію небайдужих громадян і масові воплі в стилі "нас слілі" і "всьо прапало" - шото діду підказує, шо переоцінювати значення цих законів не варто. Їхнє сакральне значення нє болєє чим ярка дємонстрація Порохом того факта, шо він договороспособен, є хазяїном політичного процесу в Украіні і в состоянії ответственно виполнять взяті на себе обізатєльства. Дід шас пояснить цей тезіс дєтальнєє - подковйорні переговори, толчок яким дали мінські договорьонності, відімо дойшли до виработки якогото пакетного соглашенія. Іменно пакетного, бо ніякі другі в создавшомуся положенні дєйствувать не можуть. Пакетне соглашеніє - ето коли сторони договорилися взти на себе нєкі обязатєльства, які мають виполнятися синхронно. Єслі якато сторона по якимто причинам не виполняє, чи не може виполнити свою часть обізатєльств, друга сторона не виполняє свою. І єслі хоть якато договорьонность виполнєна буть не може, втрачає смисл весь пакет. Шо вошло в пакет договорьонностєй, виработаний во врем'я челночной діпломатіі Суркова-Ложкіна, дід не зає і про це можна лише гадать. Но наверняка среді принципових требованій Пороха було повне виведення російських військ і установлєніє Украіною надьожного контролю за кордоном по всьому периметру. Іначе нема про шо балакать. А взамін Порох відімо пообіщав законодатєльно закріпити за окупованими територіями якийто особий статус. Хуйло устами Суркова виразив нєдоверіє, шо Пороху удасться таке рішення провести. Порох презрітєльно глянув на Суркова і сказав, шо рішення то він проведе і даже спеціальний закон прийме, но сільно сумнівається, шо Хуйло виполнить свою часть обізатєльств. Хуйло устами Суркова согласився вивести войська і дати возможность Україні взять кордон під свій контроль, но нехай сначала Петя докаже, шо його уважають в верховном шапіто. На ето Порох, відімо, заявив: Харашо, я закони соответствующі проведу, но імейтє ввіду, гражданє Хуйло з Сурковим - єслі я не побачу, шо надьожно контролірую кордон, то виполнять ці закони і не подумаю. Наоборот, я нічого не подпишу, а прикажу надрукувати ті закони на рулонах туалєтной бумаги і отправлю ті рулони у войська для употреблєнія тих законов нашими солдатами по прямому назначенію. То, шо ми бачили вчора в верховном шапіто, і дєйствія Пороха, який лічно приїхав ті закони продавлювати, по мнєнію діда і свідчить, шо Пороху не особий статус Лугандона нужен був, і не амністія тірарістам, а доказатєльство, шо він в состояніі виполнять свою часть договорьонностєй. І щас вправе ожидать від Хуйла виполнєніє його часті пакетного соглашенія. В пакет наверняка входить ряд других договорбонностєй і, судячи з неоднократних публічних заяв Пороха, одне з таких требованій состоїть в освобождєнії Наді Савченко, Олєга Сєнцова і решти наших полонених. Взамін, Хуйло, відімо, потребував закон про амністію тірарістам. Харашо, - сказав Порох - і закон про амністію тоже продавив. Доказавши таким образом, шо він таки презідєнт і готовий йти на непопулярні шаги даже в преддверії парламентських виборів. І шо способен даже перед парламентськими виборами рискувати своім рейтингом та популярністю своєї політичної сили в інтересах вищої мети. Друзі, дід так же, як і ви щитає, шо переговори з Хуйлом нада би вести в Гаазі і лише по вопросу времені виносу ним з камери параші. Но для цього нада як мінімум провести парад наших збройних сил в Москві на Красній площі. Шо, к сожалєнію, пока невозможно. Состояніє нашоі Арміі пока не дозволяє ефективно перемагати російські збройні сили даже на території Домбабве і Лугандона. Бо як тільки ми начинаєм побеждать, Хуйло забрасує туда все нові і нові часті дісантніков, та щедро поливає наші війська з градів і ураганів. То, шо проісходило в останні місяць-півтора в зоні АТО, призводило до напрасних жертв, коли гинули кращі з наших хлопців. Бо Армія наша січас даже безпілотників не має і разведдані добуваються старорежимним способом - путьом заброски подраздєлєній розвідників, які ніжками топають десятки кілометрів, щоб лічно убідиться яка і техніка врага де дслоцірується. Ризикуючи життям. Дід давно займається питанням обеспеченія Арміі, но все, шо волонтери можуть - це амуніція, продукти харчування і т.п. А от купить хотя би один безпілотник, який коштує 700 тисяч долларів, дід не в состояніі. Хотя єслі со временєм нам удасться купить безпілотніка, то напишу на ньому красіву надпісь "Дід Свирид" і отправлю його наблюдать за врагами. Однако, маєм признати, шо одним безпілотником війни не виграти, потрібно ще дуже й дуже багато чого. Пороху, по всій відімості це ізвесно не хуже, чим нам із вами. І країні, і Армії нужна передишка. І оперативна пауза, за врем'я якоі Армія має получити необхідні підкріплення, озброєння, безпілотники і тисячі других наіменуваній воєнной тєхніки. Договорьонності з НАТО, візити наших воєнних у разні западні страни, ученія на Яворівському полігоні і багато других собитій свідчать - програма переозброєння Армії і допомога з боку стран НАТО началася всерйоз. Но цього демонструвати напоказ нільзя ні в коєм случає. Шоб не провоцірувать Хуйла, який від страху може сработать на упреждєніє і дасть приказ Шойгу "фас!". В діда даже мелькнула мисль - може Порох спеціально держить міністром оборони дурачка Гелетея, шоб приспати бдітєльность протівніка? А на самом дєлє оперативним управлєнієм войськ січас будуть заніматися неізвесні, но розумні генєрали? Будем надіяться, шо так і є. В любом случаї ми маєм розуміти, шо все залежить і буде залежати лише від нашоі здатності сопротівлятися. А тут без Арміі нікуди. Нужна сильна, боєздатна Армія. З якою любі особі статуси Домбабве, любі амністіі - то даже не друго-, а третьостєпенні вопроси. Вообще-то, Порох, як діду здається, достаточно послідовно реалізовує свій сценарій вирішення проблеми збереження суверенності і територіальної цілісності Украіни, а в цій партіі до фіналу ще ой як далеко. Те, шо ми вчора наблюдали в верховном шапіто - лише один хід в сложній багатоходовці і упрекати Пороха в неправильно здєланом ходу по крайній мірі преждєвременно. Дід би на місці Пороха дєйствував не так, дід би не бавився з Хуйлом у миролюбіє, а сначала сказав би народу правду про обще состояніє дєл, чесно би сказав, шо нам предстоіть трудна боротьба, но ми обізатєльно переможемо. В общем, діду симпатичніша позиція Черчілля, який відкидав любі возможності о чом то договорюватися з Гітлєром. Но єслі чесно, в нас ситуація всьо же нєсколько не така, як була у Британіі після грандіозної поразки під Дюнкерком. Тому сценарій Пороха вполнє має право на существованіє і в ітоге цілком може привести до успіху, при одном, однак, условіі - єслі Порох понімає, шо попереду ще серйозні битви. Порох, кажецця, це понімає. Вчорашні собитія в шапіто і реакція украінців мали ще один дуже хароший наслідок - світ побачив, шо украінці в масі своїй налаштовані рішуче, умиротворяти Хуйла не желають і готові сражаться. Дід щитає, шо волна критики і войовничих заяв, яка лунала і по мірі наближення виборів ще лунатиме, має справити отрезвляюще дєйствіє і на Хуйлостан. Який бачить, шо украінці розізлилися не на шутку. Бо українці, то такий народ, шо воювати не сильно любить. Но єслі вже начинає воювать, то його так просто не остановить. Весь світ закінчив війну в 1945 році, і лише украінці були єдиним в Європі народом, який ще вісім-десять років після конференції в Потсдамі продовжував сражаться. Такий народ лучше не трогать. Вертаючись до пакетного соглашенія, яке, відімо, виробили між собою Киів та Москва, дід щитає, шо це лише епізод і епізод временний. Так, по відімому, щитають і в Києві, і в Москві. Це розуміє і Запад. Общемірова ситуація розвивається таким образом, шо врем'я не на стороні Хуйла - пік його сили потроху проходить і в дальнєйшем він може лише слабшати. Запад ослабленню Хуйла всємерно помагає, як і помагає Україні пережити трудні времена. Так шо стратегічно Хуйло войну вже програв. Хотя, як существо недалекоглядне, іскреннє радуєцця мелким тактичним успехам. Так слабенькі шахматісти радуються виграній у протівніка пешці, не помічаючи нависаючого шаха з перспективою мата. Чи договороспособен Хуйло і чи намерен виконувати свою часть пакетних договорьонностєй ми скоро побачим. Хуйло всігда гордився і хвалився тим, шо він своє пацанське слово держить. Ну от нехай тепер, коли Порох соответствующі закони продавив, Хуйло отвічає за свій базар. Звільнення Наді Савченко, Олєга Сєнцова і всіх бранців із полону буде нам вірним знаком, шо пакетне соглашеніє запрацювало. Коли це може статися? Дід відповість і на це питання, но сначала пару слов про асоціацію з ЄС. Ітак, про синхронну ратифікацію Угоди про асоціацію з ЄС. Історична подія. Без перебільшення. І те, шо іменно через цю асоціацію Хуйло ладен начати мірову війну, убіждає нас, шо ми на правильному шляху. Відтермінування набуття чинності економічною частиною угоди на 1 січня 2016 року не має нікого лякати - Україні це даже вигідно, дід вже раньше писав чого іменно. При условіі, шо уряд не буде жувать соплі, а реально займеться питанням адаптаціі європейських норм і стандартів, а наш приватний сектор тоже не буде пускати слину, а швиденько займеться приведенням стандартів випускаємой продукції до норм і вимог ЄС. Щоб якомога більше наших товарів можна було постачати на ринок країн Євросоюзу. І не нада лише балачок, шо це неможливо. Можливо. Но нада начинать це робити вже. Сам факт відтермінування, про шо 12 вересня договорилися Клімкін, де Гухт і Улюкаєв свідчить лише про наївні сподівання Кремля отсрочить неприятне для себе собитіє в надєждє, шо за рік може шось таке трапитися, шо асоціація стане неактуальною. Сам Улюкаєв після повернення в Москву шото там ляпнув, шо Росія може ввести ограніченія для українських товарів. Де Гухт среагірував молнієносно - а ЄС може відмовитися від компромісу і запустить соглашеніє про асоціацію в дєйствіє нємедлєнно. Улюкаєв сразу пом'як і сменіл риторику, заявивши вчора, шо з 1 ноября Росія примінятиме до українських товарів режим наібольшого благопріятствованія. Ця перепалка підтверждує догадки діда, шо вопрос про час набуття чинності асоціаціі з ЄС тоже часть пакетних договорьонностєй. І про ці договорьонності добре знають всі, кому положено на Западі, ними схвалені, а Україна получає від Запада всю необхідну моральну та матеріальну підтримку. Обращає на себе вніманіє дата - 1 ноября, як обіцяне Улюкаєвим начало режиму наібольшого благопріятствованія таварам з України. Єслі ми логічно предположили, шо вопрос про асоціацію тоже часть пакетних соглашеній, то точно так же можемо логічно предположить, шо 1 листопада стосується і ряда других договорьонностєй, як дата їхного формального виконання. Не забуваємо, що і Воронєжзька інквізіція вчора продовжила термін арешту Наді Савченко іменно до 30 жовтня. Таким образом, дід робить осторожне припущення, шо предстоящі півтора місяці сторони присвятять контролю за виполнєнієм пакетних соглашеній з тим, шо єслі буде констатовано їхнє безукорізнєнне виконання, сторони ніде не наїбуть друг друга, то 1 листопада ми станем свідками многих інтересних і важних собитій. Возможно, іменно 1 листопада, но не раньше, Порох подпише і прийняті вчора закони про особий статус та про амністію. І іменно в цей день Надіна мама зможе обняти нарешті свою донечку. Єслі Хуйло проявить вменяємость, то США і Європа можуть даже зробить красівий жест - отмінить 1 листопада часть санкцій. Дід уверен, шо це буде не більш ніж жест. Принципове рішення постєпенно дожимать Хуйла і слівать його режим в унітаз Історіі прийнято і оно безповоротне. Для Запада, та, собственно і для нас, важливо, шо буде проісходить в Росіі після Хуйла. Дуже великий ризик, шо к власті там можуть прийти совершенно безбашенні радикали, дєйствія яких вообще не можна буде контролірувать. А гражданьске общество в Росіі в таком состояніі, шо розраховувати на перемогу вменяємих демократичних сил пока маловероятно. Так шо роботи предстоїть чимало. Діду було б дуже інтєресно знать, шо іменно входить в упом'янутий пакет соглашеній, бо без цього даже сільська аналітіка не може давати точних прогнозів, а те, шо ми зараз бачимо - всього лише вершина айсберга. Ми бачимо также уривчаті та епізодичні крупіци інформації, які пока шо сложно скласти в єдину мозаіку. Но совершенно ясно, шо іде сложнєйша многоуровнєва комбінація без сумніву глобального масштабу. Дід в дуже осторожном прибліженії, щитає, шо в цій многоходовці намітилися три реперні точки: 1 листопада 2014 року - вступ в силу пакетних соглашеній. 1 січня 2016 року - набуття чинності економічноі частини Угоди про асоціацію з ЄС. 1 листопада 2017 року - завершення терміну дії закону про особливий статус Думбабве і Лугандона. За цей період може трапитися і трапиться множество всяких подій. Совершенно ясно, шо Хуйло не вгамується і нам предстоїть важка боротьба, в якій Україна без сумніву переможе. І не забуваємо, шо останнім часом мадам Історія взяла собі моду іронізірувать і повторювати циклічність подій з різницею рівно в 100 років. У 2014 році, як і в 1914 році, почалося масштабне глобальне протистояння, яке цілком можна назвати світовою війною. З тією, однак різницею, що війну почала одна держава, а світ об'єднався проти неї. Єслі ця тенденція продовжится, то у 2017 році в Росіі можуть проізойти інтєреснейші собитія. І насамкінець ще про один закон - про люстрацію. Це дуже хароший закон, і прийняття його болєє чим символічне. Це єдиний з учорашніх законів, який не має ніякого відношення до пакетних соглашеній з Кремльом. Но цей закон важливий для реалізації завдань Майдану. Тепер важно, як буде етот закон реалізовуватися і чи дасть він дорогу молодим, свіжим силам. В связі з прийняттям цього закону дід хоче висловить своє восхіщеніє дєйствіями уважаємого Карла Волоха та його соратників. Дід не знайомий з Карлом і лише здалеку бачив цю людину під верховним шапіто. Але історія продавлювання закону про люстрацію яскраво доказує, шо єслі небайдужі громадяни беруться за якусь справу, не здаються перед трудностями, то обізатєльно доб'ються успіху. А успіху в житті добиваються всігда лише ті, в кого бадьорий бойовий дух, хто не скиглить, не істерить і не панікує. А весело береться до роботи та доводить почату справу до кінця. На цій пафосній ноті дід завершує своі коментарі касатєльно вчорашніх подій і закликає небайдужих громадян зберігати бодрий дух, тримати кулаки за Надю, всячеськи допомагати Арміі і читати repka.club. І слєдім, шоб віздє парядок був, нахуй! А не те, шо січас. P.S. Друзі, дід зараз з багатьох причин не може приділяти багато уваги фейсбуку, тому прошу з розумінням поставитися, шо не відповідаю на ваші запитання. В дідового близького товариша сьогодні операція на серце. Йому міняють клапан і аорту. Дід займався закупівлею всього необхідного для операціі, а зараз виїзжає в клініку, щоб підтримати рідних. Тепер все залежить від хірургів і дід вірить, шо операція пройде успішно.

МЫСЛИ О ПОРОШЕНКО Я никогда раньше не высказывал свое мнение о нем самом (только анализировал и оценивал действия президента Украины). Между тем, оно у меня есть. Хочу им поделиться. Первое впечатление складывалось в промежутке между революциями. Юля тогда была в отличной форме, а Порошенко только набирал вес... Сейчас, задним числом, я уже могу сказать, что Порошенко был хорошим главой МИДа. А если б он-таки стал премьером вМесто Тимошенко, "казус Януковича" мог бы, вообще, не... Ладно. Задним умом все крепки. Вернёмся к "переднему". Многие уже забыли, что Порошенко активно участвовал в Евромайдане. Но не так, как остальные политики-оппозиционеры. Дважды он лез в разъяренную толпу, чтобы сделать то, что считал правильным: 1) остановил штурм Банковой 1 декабря; 2) добился освобождения из плена ВВшников, чуть ли не руками делая для автобуса коридор. И там, и там его могли не только покалечить, но и убить (причем, сына его - тоже). Его это не остановило. Еще Порошенко тратил деньги (слышал, например, про дрова). Ходят слухи о его прижимистости. Если правда, это тем более говорит в его пользу. (Я, кстати, верю - легко тратить ворованное, заработанное - как-то не очень.) А вот на трибуне появлялся редко. И после победы за политическими дивидендами не пришел. Зато он был единственным украинским политиком-тяжеловесом, который в критический момент прилетел в Крым. Притом, что риски на тот момент были колоссальные. И обстоятельства его молниеносного визита это подтверждают. (То, что он оттуда вернулся живым и здоровым, возможно, не его заслуга, а их недоработка.) А потом была такая же поездка в Луганскую область, в ходе которой его машину обстреляли. Тогда он ничего сделать не смог. Межфракционный депутат - не та "должность", чтобы... Кстати, Юлия Владимировна чуть позже отважно явилась в Донецк, чтобы устроить фото-сессию на фоне "героических" парней из "Оплота". Ахметов и Тарута дружно лизнули ее в причинное место и заявили, что "народ Донбасса" с нежностью вспоминает ее премьерство и готов отдать ей все свои голоса на президентских выборах. Что было дальше - известно. Победа Порошенко в один тур - безусловно, лучшее решение, делающее честь политической мудрости украинцев. Но к самому Порошенко-президенту я сначала относился с опаской. Импульсивный, несдержанный. Легко даёт заведомо неисполнимые обещания. "Наломает дров", - решил я и начал с тревогой наблюдать за его действиями. И наблюдаю их до сих пор. За это время он сделал огромное количество крайне рискованных ходов. И каждый из них себя оправдал! Бесконечные "мирные инициативы" и "односторонние прекращения огня" переломили в пользу Украины мировое общественное мнение, которое изначально воспринимала "русскую весну" - как "такой же Майдан". Страна де-факто получила мандат на силовую зачистку. И сколько бы российские СМИ не верещали про "карателей", убивающих мирных граждан, их уже никто не слушал. Про войну я не буду долго говорить. Напомню только, что поставка танков и артиллерии, обстрелы "Градами" с российской территории и, наконец, прямое вторжение - не "победа России", а признание ее поражений на каждом из этапов. С мая Украина добивалась всё больших и больших успехов, и России приходилось предпринимать экстренные меры, чтобы хоть как-то ее остановить. Допредпринимались до почти полноценной войны (добавьте авиацию, флот, ракеты - и будет полноценная). И каждый раз, когда Россия в панике повышала ставки, мировая поддержка Украины крепла, а экономическое и политическое давление на Россию росло. Последние "мирные инициативы" Порошенко - это уже "вишенка на торте". Россия загнана в угол из которого у нее есть только два выхода: 1) полноценная война (которую она неизбежно проиграет); 2) ликвидация проекта "Новороссия". Путин, понятное дело попытается зависнуть где-то между ними ("ни мира, ни войны"). Эта наивная "военная хитрость" - идеальный вариант для Украины. Россия отгребет столько же, сколько отгребла бы за полноценную войну, а Украина избежит ее ужасов и получит возможность укрепляться. В пассиве у останется только "тлеющий конфликт", который Украина уже способна купировать. Время будет работать на нее. Уже работает... Все вышеперечисленное было для меня шоком. Ни одной ошибки я в действиях Порошенко за всё это время так и не нашел. Для того, чтобы их "разглядеть" в его действиях, надо стать немножко идиотом, а у меня это не получается. Например, "назначение Галетея - ошибка". Чтобы это сказать, надо на время забыть о том, что представляла из себя украинская армия в мае. Забыть иконостас генеральских харь, из которых Порошенко должен был выбрать "Клаузевица". Забыть о том, что такое "свой" министр в насквозь коррумпированной армии. Забыть о том, что очередь из хотя бы относительно дееспособных генералов-"варягов" (ментов, чекистов), готовых взять на себя ответственность за то, что на тот момент считалось "гиблым делом", как-то не выстраивалась у порошенковского кабинета. А назначать министра надо было здесь и сейчас, а не там и потом. Поставьте себя на место президента, стратеги комнатные... Дохлый номер. С пустым местом разговариваю. Хорош Гелетей или плох - это пустые разговоры. Допустим, плох, но остальные - еще хуже. В этом случае его назначение - ошибка или вынужденная мера, которая, в итоге, себя оправдала? Не торопитесь с ответом. Другие популярные "ошибки": не начал люстрацию, не раздербанил олигархов и прочие "не". Пример, ментов Донбасса, с которыми потом пришлось воевать, похоже, никого ничему не научил. Ну вот представьте: вы - президент воюющей страны, которая по инерции еще как-то функционирует. Вы хватаете шашку и... превращаете в своих непримиримых врагов: могущественных олигархов, всё януковичевское (а откуда взяться другому?) чиновничество, региональные элиты, СМИ (вы в курсе кому они принадлежат?)... Продолжать? Или мозг уже нечал функционировать? Что же делать, спросите вы? А всё уже делается. Верховная Рада им.В.Ф.Януковича благополучно распущена. И уже в октябре Украина, с Божьей помощью, получит эмбрион той политической системы, которая сможет начать расчистку авгиевых конюшен так, чтобы при этом не разрушить страну. Принятый прежним составом Верховной Рады (!!!) закон о люстрации - это уже то, что богословы называют "сверхдолжные заслуги". Это уже, вообще, что-то невероятное. Про "слив Донбасса" и "амнистию боевикам" я уже все сказал. Много раз. Напомню только, что читать "законы", принятые во время войны, "мирными глазами" может только конченный недоумок. Словосочетание "мирный план" не покидает уста Порошенко с мая. И каждый раз дурачьё куксится и скрипит зубами. И каждый раз забывает, что именно эта волшебная формула позволяет Украине воевать в условиях постоянно растущей поддержки мирового сообщества. И каждый новый штрих в этом "мирном плане" - дополнительные возможности для успешного ведения войны. Ну, и последнее. После выступлений Порошенко в Канаде и США не могу об этом не сказать... Шутки шутками, но у нас на глазах появился публичный политик, заставляющий вспомнить лучше мировые образцы 20 века. Первый шок я испытал, когда Порошенко явился под Славянск и оказался в толпе "жительниц Донбасса", которые были готовы разорвать его за то, что он освобождает их город от бандитов (так работает ватный мозг). У Путина было что-то похожее дважды: вдовы "Курска" и погорельцы Нижегородщины. В первый раз он обосрался, окрысился и назвал вдов "проститутками за 10 долларов". Во второй - просто обосрался и убежал. То как своё, гораздо более тяжелое, испытание выдержал Порошенко - просто "шок и трепет". Не буду пересказывать. Это неописуемо. Найдите в ютубе и посмотрите. С тех пор чего только не было. Из последнего - поездка в осаждённый Мариуполь, например. Но то Украина, а выступления в парламентах Канады и США - это уже "международный экзамен". Я знал, что Порошенко его сдаст на пятёрку. Но он опять удивил. Тот кто не знает кухни не поймет... Давайте самое простое. Есть две основные краски: солидность-сдержаность-авторитетность и эмоциональность-импульсивность-спонтанность. Палитра, конечно, гораздо шире, но давайте ограничимся этими двумя. Главное, правильный баланс. Его нельзя измерить весами или линейкой. Это все на инстинктах, на чуйке. Пропорция меняется в зависимости и от реакции аудитории и по внутренним причинам. Это тончайшее искусство! Подлинный гений (Рихтер, например) не может один и тот же фортепианный концерт сыграть два раза одинаково. Потому что каждый раз другой воздух вокруг и сам исполнитель каждый раз другой. Можно научиться играть на рояле. Можно овладеть азами ораторского искусства и отработать какие-то приемы. Но играть на эмоциях аудитории, как на скрипке, может только того, кому это дано свыше. Порошенко дано. В Канаде и США прозвучала божественная музыка, эхо которой еще много раз аукнется. Хочу только предостеречь от поспешных выводов. В портфеле, который Порошенко привезет из-за океана, будет только то, что готовили в ситуации "до речи". Это еще не дивиденды от порошенковского турне. Это то, что в кармане Украины УЖЕ лежало (оставалось забрать, упаковать и привезти). Следите теперь за динамикой общественного мнения (и в США, и в остальном мире). И, особенно, за действиями Конгресса и Сената. И не говорите, что Порошенко тут не при чем. Ну и совсем уж последнее. Список у Порошенко, в который не плюнул только ленивый - не от хорошей жизни. Не то, что у конкурентов. Но не торопитесь с выводами... Это конечно адская доблесть - развести родню арестованной летчицы или заманить бесплатными бронежилетами и тепловизорами легендарного комбата! Подкупить нелояльное и опасное говно проходными местами в списке, чтоб оно не воняло (ровно это и сделал Порошенко) - это конечно, "грязная работа". Непрестижная. А вы ж на президентских выборах выбирали не чернорабочего, а сверкающий белый пиджак. Чтобы порхал, рассылая народу воздушные поцелуи. Чтобы говорил только то, что от него хотят слышать, и мгновенно выполнял любой каприз толпы, одураченной пронырливой путинской агентурой. "Ура!!! Всех посажу!!! Вперед на Кремль!!! Будем воевать до последнего украинца!!! Путин - хуйло!!! Лалалалалалалалала!!!" И прочие ласкающие ухо звуки. Не повезло вам с президентом, короче.