uahistory.com:
На землі поем не озвучених
На землі надій розвіяних
Землі співців замучених
Землі творців розстріляних...
27 вересня 1923 р в Харкові народився Боровий Василь Іванович. Його батько загинув до появи сина на світ.
«Народився я в самотній хатині на березі річки Уди. Батька бачив лише на фото, у фронтовій шинелі. Він повернувся з громадянської війни. Одружився, взявши сироту. Вродливу, з розкішною косою. І загинув, коли вона, моя мати, була на останньому місяці вагітності. Забили невідомі. Вночі обстріляли двір, а він вийшов: «Хто стріляє?..». Це – на очах його дружини, моєї матінки. Заміж більше не виходила, ніколи не співала, а пісень українських знала безліч. Весь вік за ним проплакала… І молилась. Була дуже віруючою.»
Мати на заводі працювала, поки калікою стала. Закарбувався Василеві голодомор, коли «У киреї чорній і кривавій Він ішов, московський Чинґізхан…», коли виручали потайки викопані мерзлі буряки та гіркий напій із жолудів. За часів окупації написався вірш:
І поникли села від наруги
Під тяжким ярмом печалі й бід.
Навіть з рук дитячих злі катюги
Виривали український хліб...
Саме за цю публікацію в газеті «Нова Україна» (її видавали в окупованій німцями Україні) «визволителі» 1947 р. арештували Борового. Йому казали: «За цей вірш ми повісимо тебе на підвіконні». А він парирував: «Ну, вішайте!». Вони: «Ба, який ти зухвалий, ну хіба ж можна так писать…». Каже: «Так написалося».
Тоді згадувалося, як він за німців мусив на базарі продавати буряки, щоб якось вижити. Як його впізнав Олекса Кобець (Варавва) і запросив до редакції. Там Василь познайомився з Юрієм Шевельовим, бачився з Уласом Самчуком.
Вирок суду був: «за антирадянську агітацію та буржуазний націоналізм», – розстріл. Потім розстріл замінили на 25 років таборів, ще пізніше, коли помер Сталін, 25 замінили на 10. Десятирічне покарання відбував на Крайній Півночі (Росія), у метанових шахтах Каєркана. Здобув фах електрика, мав 9-й розряд. 1953-го був серед тих, хто очолив повстання в Норильську.
У таборах на Півночі було дуже багато поляків, Василь з ранку до вечора чув польську мову. Спочатку вивчив її на слух, а тоді подужав письмо.
Повернувшись до Харкова, пішов на коксовий завод. Зустрів свою майбутню дружину, Лідію. Побралися… За часів відлиги видав п’ять збірок поезій, опублікував переклади з англійської, польської, білоруської.
За рекомендацією Василя Мисика та Івана Виргана Василя Борового прийняли до Спілки письменників у 1965 році. У Спілці подружився Боровий із Василем Бондарем. Частенько згадував його іронічну частівку, яку Бондар не боявся у Спілці виголошувати:
Ми усі щасливі стали
І танцюєм гопака:
Хай живе товариш Сталін,
Каганович і ЦК!
Із 1967 р. Василь Боровий — редактор відділу поезії часопису “Прапор” (нині “Березіль”). Та другий покос інтелігенції дався взнаки: 1973 р., під час погрому в пошуках “буржуазних націоналістів”, зі Спілки виключили, роботи позбавили. «Заледве влаштувався сторожем у дитсадок, на дев’яносто карбованців, – і тижня не пропрацював. Дзвінок був згори: не можна брати Борового на роботу, ніззя – і все!
Перегодом пішов у листоноші, носив пошту, перекладав англійську та польську поезію; на пошті пенсії діждався». 1990 р. поновлений у Спілці. Василь Боровий редагував антологію «Очима серця» (Х., 1993), до якої увійшли твори сучасних українських поетів, котрі зазнали політичних репресій.
Лауреат літературних премій імені В. Мисика та імені Павла Тичини, а також Фундації Воляників-Швабінських Українського вільного університету в Нью-Йорку (США).
Якось Василь Боровий потрапив під машину, розбив голову, пережив інфаркт. 13 листопада 2014 р. у Харкові поет упокоївся. http://uahistory.com/topics/famous_people/9193 Дмитрий Чекалкин
12 год ·
Diaspora.ua
31 жовтня 1903 р. побачила світ українська Біблія - переклад Святого письма українською мовою П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Так-так, всесвітньо відомий вчений-фізик, якому ми завдячуємо відкриттям Х-променів, відомих як рентгенівські, ІВАН ПУЛЮЙ вболівав за розвиток української культури і сам долучився до нього.
Почав справу перекладу Біблії українською Пантелеймон Куліш у 60-х роках XIX ст. До нього приєднався Іван Нечуй-Левицький, і в 1869 р. вони залучили до перекладу Івана Пулюя, який мав глибокі знання з богослов'я та знав 15 (лише вдумайтесь - 15!) мов.
У 1881 р. Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові Новий Заповіт у їхньому перекладі. Праця над Старим Заповітом тривала. Та пожежа 1885 р. на Кулішевому хуторі Мотронівка знищила рукопис перекладу Старого Заповіту. Однак перекладачі знову почали працю над перекладом Старого Заповіту. Завершити переклад уже після смерті П.Куліша довелося Івану Пулюю.
Право власності на переклад здобуло Британське Біблійне Товариство, яке в1903 р. видало першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») у перекладі П. Куліша, І.Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Ця Біблія перевидавалася у 1912 р. у Відні, у 1921 і 1930 рр. у Берліні, 1947 р. в Нью-Йорку та Лондоні. На теренах України, в Києві, цей переклад вперше був виданий у 2000 році.
Текст підготовлено для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук і використання - ЛИШЕ за умови активного посилання на Diaspora.ua
#УД_Біблія #УД_книга #УД_Іван_Пулюй
Отредактировано Zet_replicator 01.11.20 13:17. Причина редактирования: Причина не указана.
Replicator подполковник
Возраст: 43
С нами с 11.09.05
Посты: 4143
Літо 1921 року.
Три роки і вісім місяців з часу приходу більшовиків до влади.
Головний більшовик Володимир Ульянов (Ленін) живе в одному з розкішних маєтків Підмосков’я, яке відібрали у вдови фабриканта Сави Морозова.
Їздить в суперрозкішній «Delanay Billville», який належав останньому російському імператору.
До послуг “вождя світового пролетаріату” і його дружини ще півдесятка автомобілів з царського гаража.
А в швейцарських банках на ім’я Леніна є вкладів на 75 мільйонів франків.
Головний чекіст Фелікс Дзержинський живе в особняку золотопромисловця Стахеєва, оздобленому італійським мармуром і яшмою.
До послуг Дзержинського особиста дача на ПБК – знаменитий палац князів Юсупових.
Там для “Залізного Фелікса” навіть бункер обладнали, бо він був неабиякий боягуз.
А ще одна “скромна дачка” Дзержинського – в підмосковному Любанові, колишній маєток поміщика Шліппе.
А в Звенигородській волості – ще одна, колишній маєток нафтового магната Зубалова, пізніше відома як “Горки-9”.
На швейцарських рахунках Дзержинського – 80 мільйонів франків.
Стільки ж – у глави виконкому Комінтерну Григорія Зінов’єва.
На рахунках у “більшовика № 2” Льва Троцького в США 11 мільйонів доларів, а в Швейцарії – 90 мільйонів франків.
І “скромна дачка” в Черкізово.
Там же – палаци Калініна, Свердлова та інших відомих більшовиків.
Про кількість мільйонів на їх рахунках в казковій Швейцарії і кілограмах смарагдів в особистих сейфах не скажу, щоб не засмучувати. Скажу тільки, що в 1921-1922 роках в Південній Африці було зупинено видобуток алмазів – річка діамантів з Росії, що продавались за смішними цінами, зробила її невигідною.
Випереджаючи питання: про мільйони більшовицьких вождів влітку 1921 писала газета “Нью Йорк Таймс”.
Ціле розслідування було.
А хочете меню товариша Дзержинського в тому році, коли від голоду гинули мільйони селян і пролетарів?
Понеділок: консоме з дичини, лососина свіжа, цвітна капуста по-польськи.
Вівторок: солянка грибна, котлети телячі, шпинат з яйцями.
Середа: суп-пюре з спаржі, яловичина-буллі, брюссельська капуста.
П’ятниця: пюре з цвітної капусти, осетрина, боби метрдотель.
Субота: юшка з стерляді, індичка з моченими яблуками, вишнею і сливою, гриби в сметані.
Неділя суп зі свіжих печериць, курча маренго, спаржа.
І не те гидко, що жили вони в палацах, жерли з срібла і сербської порцеляни солодко і від пуза.
І навіть не те, що десятки мільйонів вивозили з країни на випадок якщо доведеться тікати з охопленої війною країни.
Гидко те, що сотні літераторів і тисячі журналістів писали за завданням Агітпрому цинічну брехню про те, як Дзержинський непритомнів із голоду.
Як Ленін порожнім окропом з шматочком цукру вприкуску чорний сухарик запивав.
Якими вони всі були людяними-прелюдяними і скромними-прескромними.
І виходить в тій огидній історії, написаній радянськими “істориками за викликом”, що “Залізний Фелікс”, колишній закінчений наркоман, не від передозу кокаїну ноги простягнув, а чи то серцевого нападу, чи то від туберкульозу.
І що Свердлов помер від іспанського грипу, а не був отруєний Леніним за те, що організував на Леніна замах.
Історія більшовиків, а потім комуністів; історія їх влади – це суцільна мерзенна бридота.
А поки такі факти слід знати всім. Бо останнім часом почалися спроби реанімації “совка” і героїзації тих, хто в ньому панував. І бубонять всі ці товариші одне: “не треба переписувати історію”.
Було б що переписувати …
Для тих, хто розуміє.
Історія – це досвід життя цілих народів. Але ще вона і страшна зброя, яку той же Кремль використовує століттями, замовляючи “історикам за викликом” (і не тільки своїм) потрібні обґрунтування претензій на чужі землі.
Павло Бондаренко
Отредактировано Zet_replicator 29.11.20 14:38. Причина редактирования: Причина не указана.
Replicator подполковник
Возраст: 43
С нами с 11.09.05
Посты: 4143
Юрий Брайтонский.
Хочу напомнить - что такое "дружба народов" и откуда пошла...
С точки зрения нормальной человеческой логики, животная ненависть к соседним народам не имеет вообще никаких объяснений. Но если заглянуть в прошлое этих народов, то много становится ясным. В том числе и явная или прикрытая ненависть к украинцам у жителей России. Там где начинается вопрос Украины, кончается российский демократ и либерал, а наружу вылазит имперский шовинист и проявляется весь спектр отношения - от ненависти до снисходительного пренебрежения и презрения. А на самом деле, все объясняется предельно просто.
Корни всех отношений - в истории становления этих народов.
Русь в VI - IX веках - мощное государство, с ХІІІ века на картах называется Украина, с тем же населением и той же столицей, но уменьшенной территорией. Слово Украина впервые упомянуто в Летописи в 1187 году. Правители Руси - князья, были в родстве со всеми монархиями Европы и имели влияние на политику Европы, Кавказа и Малой Азии еще с ІХ - ХІ веков.
И в это же время:
Пришедшая из Азии, в ХІІІ веке Орда, покорила мелкие, дикие и разрозненные угро-финские племена на огромных территориях. Покорены были и те, которые долгое время платили дань Руси и называли себя и земли - русскими. Орда их так и назвала - Русский Улус. Но правили этим Улусом и всеми другими, исключительно - огланы, царевичи, прямые потомки Чингизхана. По яссам Чингизхана, никто, кроме его прямых потомков не мог иметь армии, владеть землями и людьми.
Истинныe владетели и повелители Ростово-Суздальских и Московского княжеств с 1238 по 1357 годы:
1) хан Батый (Саин), 1238—1250 годы;
2) хан Сартак, 1250—1257 годы;
3) хан Берке, 1257—1266 годы;
4) хан Менгу-Тимур, 1266 —1282 годы;
5) хан Туда-Менгу, 1282—1287 годы;
6) хан Талабуга, 1287—1290 годы;
7) хан Тохта, 1291 —1312 годы;
8) хан Узбек, 1312—1342 годы;
9) хан Джанибек, 1342—1357 годы.
Именно эти исторические деятели явились прародителями российской державности.
Москва и Московия являются личным достоянием хана Золотой Орды Менгу-Тимура. Именно при нем впервые появилась Москва как поселение, зафиксированное в 1272 году, то есть при третьей Ордынской подушной переписи.
И вот на поверхности появляется факт: Московия. Огромное квази государство с черт знает каким суржиком. В 1596 году, в городе Вильно, киевские монахи издают «Лексис, сиречь речения вкратце собранны и из словенского языка на просты русский диялект истолкованы». Эта книга только лишь в 1721 году становится официальным учебником "русского языка" для ордынцев, и в том же году Петр І официально переименовал Московию в Россию. Вот так появилось ордынское государственное образование с угро-финско-татарским населением, чужим языком и украденным названием, которому для имперского размаха срочно понадобились великие далекие предки, великая история и мировая слава. И они дружно кинулись переписывать историю. Они отказались от ордынских корней, от ордынских предков. Их внимание привлекла Русь - Украина, со своей тысячелетней историей, наукой, литературой, образованием, Европейскими связями. И с тех пор московиты переписывают историю своего абсурда многократно, что вызывает смех у всех стран, знающих истинное положение вещей. Их распирает от их мифического "величия". Их бесит, что их "великий и могучий русский язык" - всего лишь искусственно созданное украинцами эсперанто. Бесит московитов, что веру принесли им украинцы, бесит, что учили их предков разговаривать по книгам, напечатанным в Украине, бесит, что украинцы не хотят верить в их бредовые сказки и смеются с попыток ордынцев примазаться к истории Руси. Бесит их, что украинцы - русы и русичи, а они - русские, прилагательное, чья-то собственность. Бесит их, что претендуя на мифическое первородство, половина "русских" имеет украинские фамилии и украинских предков. Их бесит само существование Украины, именно потому, что на стенах Киевских храмов полно граффити ХІ - ХIV веков и именно на старом украинском языке, сделанные в то время, когда еще не было ни Московии, ни тем более России..
6APMALEU угорел по хардору : Киев
С нами с 08.01.09
Посты: 9765
В Україні ввели в експлуатацію новий радіотелескоп РТ-32
Історія впровадження радіотелескопу
Пошук шляхів створення нового радіотелескопу розпочався 2014-го року. Тоді після анексії Криму, Україна втратила доступ до однієї з найбільших в світі антен – радіотелескопу РТ-70 Національного Центру Управління та Випробувань Космічних Засобів біля Євпаторії.
Для відновлення втрачених спроможностей науковцями Національної академії наук України було запропоновано використання наземних станцій космічного зв’язку, розташованих поблизу Золочева Львівської області з діаметром антен 25 м (КТНА-200) та 32 м (МАРК-4В), які на той час вже не використовувались Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.
Отредактировано Zet_replicator 12.12.20 08:36. Причина редактирования: Причина не указана.
Replicator подполковник
Возраст: 43
С нами с 11.09.05
Посты: 4143
Дивіться «Толоку» в програмі ICTV у переддень Дня Незалежності України 22 серпня о 22:40.
Хто хоче подивитися раніше – «Толока» в парку Шевченка на кіноекрані просто неба 21 серпня о 21:00 в рамках програми «Кіновернісаж просто неба».
"Після переглядів фільму «Толока» мені часто кажуть, що це історичний фільм. Я можу погодитися, але для мене існує історія офіційна, з незчисленими контраверсійними поглядами на однакові події, а є історія, що передається зимовими вечорами від прадіда – до правнука. Ця історія зберігається в старих фотокартках, в листах, у родинних легендах, що не залежать від зміни історичних формацій.
«Толока» звертається саме до цієї - другої історії."
Михайло Іллєнко
Форумы
Серверы
Суспільство
6 из 7 
Прикрепления: 
: Киев
