Опять 25. "Пошел на прорыв БП!", "в зоне АТО!".
Во-первых, ДО СИХ ПОР толком юридически не закреплены какие-либо внятные положения по зоне АТО. Даже толком границ ее нет. Не говоря уже о 2014м году, когда вообще полный хаос был. Каждый сам себе что-то придумывал на тот момент. И какой-то "прорыв" блок поста, которого даже не было (слова Луценко), это из серии "подогнать под исход дела". Зачем "прорываться через БП", когда у тебя рядом жена, а дома маленький ребенок и у тебя абсолютно все в порядке с законом?
Во-вторых, без необходимости не стреляют. В прошлом году ехал в Харьков и на подъезде стояли ДПС. Была зима, машину их было видно очень плохо. И когда я подъезжал, ребенок на заднем сиденье вскирикнул (как оказалось, в мультике что-то там ее испугало). Я инстинктивно повернулся, а в этот момент ДПСник махнул жезлом. Я не заметил и проехал мимо. Номера донецкие. Включили люстру, догнали. Я объяснил ситуацию, проверили документы, пожелали счасливого пути. ВСЕ.
Или меня нужно было расстрелять?

Лучше что-то пожуй , дабы руки были заняты и не писал такую ахинею. Какие границы? Ты о чем? Линия(условная) постоянно в движении тем более на 2014 год. Вооруженные люди требуют остановится и насрать оборудован БП согласно правил или же он стихийный, временный. Что в голове у сидевшего за рулем лучше сам у него узнай, потому как нужно быть полным идиотом в такой ситуации что бы попытаться уехать, проехать мимо, прорваться. Харьков уже стал зоной проведения АТО? Да хоть погоню за собой провоцируй на всей территории Украины, но в зоне АТО засунь свою невнимательность и другие причины себе поглубже, потому как жизнь намного дороже. Любая провокация может стоить жизни неадеквату. Какими бы намерениями себя он не оправдывал. Если ты всего этого не понимаешь, постарайся избегать поездок в данном направлении. Живее будешь.

• Omanaman :

Что-то пожевать и занять руки будешь предлагать своей жене. И фамильярности оставь для своих друганов.
А теперь по существу. Если ты взял в руки автомат, ты должен понимать, что ты кроме этой железки взяли на себя еще и ответственность. И нельзя просто так из него шмалять без разбора во всё что движется. А если не доходит, то тебе южнее, тысяч на семь км, там такие обитают, с ожирельями из камней на шее. Сидят на деревьях, в одной руке банан, в другой -- автомат.
На счет границ зоны АТО. Ты не пробовал подумать о том, что есть и противоположная сторона от фронтовой, на которой она должна заканчиваться? Где что можно, а что нельзя? Работа с населением какая-то была проведена? Как в какой ситуации поступать? Конечно же, проще шмальнуть, а разбираться будем потом. Если что, спишем на "неадекватность" и "прорыв БП".

Тут сразу куча адвокатов появилась, сразу с объяснениями что и почему (особо интересен вариант про машину со смертниками, но его я даже комментировать не хочу ). И экспертная оценка по фото, и неадекватность водителя, и опыт израильтян даже есть. Но почему-то никто кроме Евлампия не может даже допустить другой версии, отличной от "герой-пограничник расстрелял сепара-водилу, который шел на таран блок-поста, за что был незаконно посажен в тюрьму судьями-ватниками". Ну вот просто никак по-другому. Даже не учитывая факты, явно этому противоречащие.

иди ка ты НАХУЙ

2014 год военные уже успели не слабо повоевать и реагируют соответственно, гражданские еще в неадеквате и не понимают что происходит. Вот и произошел этот инцидент.

адресовывай своей жене и друганам.
.

Так бля ОБЪЯСНЯЙ, ОБЪЯСНЯЙ это населению, раз кто-то в неадеквате. Ты там для этого и нужен! Что бы защищать НАСЕЛЕННИЕ, А НЕ ХУЯРИТЬ С АВТОМАТА ПО НИМ! Так понятно тебе?

Не про Колмогорова.
Майже.
Я не читав справу. Чув лише кілька фактів з неї. І не маю по ній чіткої позиції, хто там винуватий, а хто ні.
Та я зараз не про це.
Я про грань війни і миру.
2014 на Донбасі це химера. Лінії фронту немає, армія воювати не вміє, суцільна недовіра між солдатами та мирняком, ви і ворог не одрізняєтесь зовні, мовою чи озброєнням. Спершу ворога недооцінили. Потім ворога стали бачити в усьому, що рухається. Засоби не обиралися, методи топорні. З пушки по горобцях і з ножем на танки. І самі місцеві довго не могли вкурити, що у них там таки війна, всамдєлішна на всю голову. То й їздили та ходили, хто на роботу, хто на пляж сексом зайнятись. А хто й у розвідку, без сумніву.

***
- Ви хто?
- Шахтьори. С вахти ідьом. С Пірівальска.
- А даліко?
- Дамой в сіло. 17 км. Ви ж трасу пірикрилі, так автобус за намі ніпрішол.
Придивився до повік, переглянув паспорти - так, шахтарі, сумнівів нема. Місцеві. Пропустив. За півгодини почався мінометний обстріл. Товариші думали, що то ті шахтарі навели.
***
- Камандір, фуру прапускаім?
- Накладні в нього є?
- Єсть
- Так а хулі ми зробим? Пропускай
- Так он жи лєс сєпарам візьот, ані бліндажи строят, а ми вєтачькамі прікриваімся.
- Ну, блять, хай скине десяток брьовен і пиздує. Ми права неімєім задержувать.
***
Щойно взяли село. Наказ організувати блокпост і перевіряти машини. Всіх підозрілих затримувати і передавати розвідці. Бетонних блоків не маємо, то насипали поперек дороги два земляних бруствери. Цілий день перевіряли. Ухайдокалися вусмерть. Стемніло. Чергуємо. Летять на нас фари. Пробуємо сигналити кишеньковим ліхтариком, мовляв, зупинись - нуль реакції. Пару черг в повітря - не зупиняється.
- Стріляй в ніво!
- Не стріляй, хз шо воно таке! Може, наші.
... жигуль з розгону врізається у бруствер - ледь устигли відстрибнути! Дідок, підсліпуватий та полуглухий додому вертався, не знав, що тут тепер блокпост.
***
Наказ проїхатися в розвідку оглянути околиці. Село зусібіч оточене полями соняшника та посадками. Комусь примарився рух в зеленці - десяток дул насипають туди по пару рожків... Хтозна, чи там лиса промайнула, чи сепар, чи бабка картоплю копала.
***
Підозрілий сидить під стіною хати. Руки зв'язані, на голові мішок. Дожидає СБУшників.
- Курити будеш?
- А можна вадічькі?
- Можна. На. Давай так. Пака я тут діжурю, я руки тібє развяжу і мішок сніму - пакуріш, расслабішся. Тока ні рипацца: прістрілю.
- Да, спасіба бальшоє. Рипацца ні буду.
- За шо взялі?
- Та в магазін єхал, жина спісак пакупак напісала на лістікє. А на том лістікє, аказиваіцца, плімянніца стішок пра путіна піріпісала с інтирнета. Дура такая. А ваши тіпєрь сєпарам пащіталі.
***
Блокували трасу з двох боків села під зачистку. Тільки вийшли на дорогу і почали перевіряти машини - срані донські кізячки намагалися вискочити і почали на ходу стріляти. Машину бійці розстріляли в хлам разом з кізячками, а Женю ніхто не поверне.
***
Як село накрили Градом, більшість селян миттєво потікали, хто куди. Покинувши хазяйство, худобу, прив'язаних собак... Худоба негодована і недоєна реве, собаки виють.
- По хатах лазити забороняю.
- А оцього бичка, командир, можна? З голоду ж здохне. Всьо равно ж по вулицях ходе, мучиться скотина.
- Цього можна. Сам застрелиш та освіжуєш. Кухарів сюди...
...Собак, яких можна - поодв'язувати. Які не підпускають - пристрелити!
Послані стріляти собак побачили машину, що їхала вулицею. На оклик зупинитися не підкорилися. Водій (старий дідусь) був застрелений. Його жінка, що їхала поруч, сказала, що просто не чули наказу і не бачили військових, бо ті були ззаду.
***
- Командир, за шо ти йому рило розквасив?
- Цей підар напився і поперся за іщом. До бабки якоїсь. Трєбував самогону, автоматом грозився, у погріб загнав. Залякав бабку савсєм, козел. Вислав його нахуй в располагу, на передку йому нічого робить.
***
Блокпост. Якась жовта машина, здалеку побачивши нас - різко на розворот і по газах. Ми (на взводі після загибелі товариша) - вдогонку вогонь по колесах. Втекла...
Через кілька годин підїзджає машина (жовта), зупиняємо, перевіряємо - за кермом літній чоловік, позаду жінка (дочка). Бачимо збоку/знизу отвір від кулі.. "Тєрзают смутньіє сомнєнья", перепитуємо. Відповідають - дійсно то були вони (перемкнуло/перелякались/втікати).
ps Чоловіка легко зачепило-поранило (підняв брючину, показав перебинтовану ногу).
***
Знімалися з позицій вночі під загрозою оточення. Спішно. Слід було розрядити заряджений СПГ, щоб загрузитися в транспорт. Пальнули "кудись туди", в сторону од хат. Але суха трава зайнялася і пожежа перекинулася на село. Чи вдалося швидко загасити - невідомо.
***
Я вночі у нас біля ями чергував, раптом бачу - наче, ліхтарик блимнув. Я підготувався, зняв з запобіжника, чекаю, тихо. Ну, думаю, мабуть привиділось. Потім ще раз блимнуло біля хати. Я туди рожок короткими чергами відправив.
А зранку дід з того двору йде сміття в сусідню яму викидати, питає так спокійно:
- Ти стріляв?
- Да. А то ви були?
- Так.
- Діду ходіть вночі на відро, не лазьте з тим ліхтариком по вулиці. Бо ж так ще пристрелимо.
***
Блокпост у селі. Рух через лінію доволі жвавий. Звідти - втікачі з домашнім скарбом, дітьми та тваринами, самоскиди з вугіллям з копанок. Туди - камази з лісом, хлібовозки, кондитерські вироби. До посту наближається фольксваген кадді. Метрів за сто круто розвертається та газує тікати. Хлопці в кілька стволів стріляють. Каддік різко зупиняється, з нього вивалюються люди - і навтьоки дворами! Бійці кидаються навздогін. У дворах вибух гранати, кілька автоматних черг...
Взяли пораненого водія - беркут з Майдану. Пасажир, сепарський комбат, утік городами. В машині зброя, карти, батальйонна документація, Моторола на сепарській хвилі, кілька кацапських сухпаїв. Каддік ще довго служив батальйону.
***
В періоди затишшя до нас іноді заїздили репортери - брали інтерв'ю, знімали. І мене зняли - по мережі ходять кадри, де я імпозантно стріляю в зеленку. Я іноді прострілював той напрямок для профілактики.
За тою зеленкою була вулиця і городи, по яких ворог заходив нам у фланг, та й прямо звідти по нас стріляли не раз під час штурмів. Але саме в день зйомки обстрілу ще не було (він почався під вечір) і там, за зеленкою, запросто могли ходити місцеві, яких кілька душ іще лишалися в селі.
***
Взяли підозрілого: під сидінням машини ключі од двох десятків інших машин. Скоріш за все, оджаті авто переганяє на підконтрольну територію та перепродає.
- Дай йому по печінках! (удар прикладом по спині).
- Я тобі, сука сєпарська, зараз голову одріжу (заводить бензопилу). Шо за ключі, де самі машини? Ану, розказуй, блять!
... Батько підозрюваного привіз з Харкова техпаспорти на всі машини. Пред'явити нічого - відпустили. Всього два дні на підвалі посидів та перелякався до смерті.
***
Перевіряємо машини. З нашого боку їдуть рідко. Звідти - величезна черга машин всіх мастей: люди тікають од війни. Одні дивляться вовком, другі пропонують хто гроші (відмовляємось), хто цигарки (беремо з вдячністю). Зупиняю чергову легковушку. Літня пара в салоні. Поки промовляю стандартну фразу, чоловік вивалюється з машини і, рочепіривши руки, кидається на мене. АК-74 знятий з запобіжника, палець на курку, рефлекторно наставляю автомат, але стримуюся в останню мить. Він кидається мені на груди:
- Рідненькі! Нарешті до вас вибралися! Женіть ту нечисть к чортовій мамі! - і ридає...
***

Чому більшість бійців вступилися за Колмогорова? Бо будь-хто з них в тих умовах міг так само вбити. Так же само, без умислу, але й без бажання не нашкодити невинним. Так же само не довіряючи усім місцевим і боячись кожного куща. Всі вони, взявши в руки зброю, стали її заручниками, боролися зі спокусою "уїбать, бо просто можу". Не всякий зміг опиратися їй. Синдром "чілавєка с ружжом". І найгірше од нього тому, хто без ружжа. В усі часи.
Бувають справедливі війни. Справедливих армій не буває.
Чи можна судити дії на війні з мирної точки зору? Не можна ніяк. Чи можна спускати злочини, мовляв, війна все спише? Теж не можна.
Як саме треба? Не знаю.

Я тебя не пойму - ты говоришь что "в теме" - в том смысле, что огонь открыли инстинктивно (юный запаниковал, палец со спуска не убрал и понеслась) - но при этом упорно отрицаешь факт, что автомобиль был воспринят как "ливийская машинка" ...... сам себе противоречишь
А рассказывать упоротому населению, о пользе ЗСУ - бесполезно. Местные уже бы давно этих "рузьких освободителей" закапывали как удобрение, если бы не упоротость и зомбирование. ВОЙНА В ГОРОДЕ - НЕ ВОЗМОЖНА БЕЗ ПОДДЕРЖКИ МЕСТНОГО НАСЕЛЕНИЯ. Это аксиома.

Даже не учитывая факты, явно этому противоречащие.

возможна не только одна версия (водитель виновен, пограничник невиновен)

На счет фактов, из того, что я нашел, это:
1. Обвинение генпрокуратуры. Хочу заметить, что это не местная мариупольская, на которую можно списать коррупцию/халатность/вату/итд.

2. Отсутсвие каких либо причин у водителя идти на прорыв БП и вообще убегать от пограничников. Он не бомж, не алкаш. У него семья и ребенок. Связей с сепарами нет. Как и проблем с законом.

3. Вмешательство крупных политиков. В том числе, президента. С учетом того, что прошло 3 года. Почему только сейчас? Очень похоже на зарабатывание политических очков.

В 1983 году я был студентом-комсомольцем с кристально промытыми советским могзами, членом комитета комсомола факультета и нештатным инструктором московского горкома комсомола, что, надо заметить, было уже в одном махоньком шаге от номенклатуры.

И очень нацеленным на дальнейшую партийно-номенклатурную карьеру,тем более начальство меня ценило и продвигало.

Когда сбили корейский боинг, то я с самого первого момента вопреки самой первой официальной версии знал, что "не сам упал", а "сбили", но так же твердо я знал и то, что сбили потому, что империалисты США замаскировали под пассажирский разведывательный самолет.

Я и в мыслях не допускал, что наш благородный и гуманный СССР был виновен. А потому, собственно, у меня в тот момент были только две версии произошедшего:

1. Это был никакой не пассажирский, а разведывательный самолет.
2. Это был пассажирский самолет, который военные США намерено послали на гибель разведывать наши военные объекты.

Я тщательно выискивал в потоке информации подтверждения обоих версий, и конечно же находил их. Если очень хочется найти, всегда найдешь нужное подтверждение. А найдя, я яростно предъявлял всем знакомым доказательства коварства империалистов.

Следующим уровнем моей партийно номенклатурной карьеры (куда, надо заметить я попал только после тщательнейшей проверки и многослойного психологического тестирования) стал уже уровень, на котором я получил доступ к правдивой информации о том, что случилось с боингом. И к куче другой информации из которой отчетливо было видно всё лицемерие и гниль советской власти.

Видно психологические тесты, которые я проходил, были в те времена несовершенны, потому что моя психика оказалась несовместима с этими открытиями. Надо заметить, что выйти из номенклатуры в те времена было еще сложнее, чем войти туда, ну разве, что вперед ногами. Но мне это удалось.

К чему я это все рассказываю?

К тому, что и психология и ход мыслей "честного ватника" знакомы мне во всех нюансах, потому что я сам был точно таким же совком 32 года назад.

Равно как и психология и ход мыслей абсолютно свободного человека, каковым я являюсь последние тридцать лет.

Я могу сейчас отчетливо увидеть любую проблему с обоих точек зрения, глазами обоих сторон, во всех мельчайших нюансах.

Именно поэтому я никогда не вступаю в дискуссии с ватниками и прочими патриотами. Потому что я знаю в мельчайших деталях и их мировозрение и их ход мыслей и всю их аргументацию. А для того, чтобы услышать меня и понять мои мысли, они должны сначала стать свободными людьми.